|
|
Ім'я моє Ірина, і моє господарство — це кухня. Якщо бути точною, один квадратний метр на стільниці, де стоїть моя надійна помічниця — мультиварка.
Сусідки зітхають: «Знову за своє. У нас же є газова плита, духовка…» А я тільки всміхаюся. Поки вони миють деко і стежать, щоб суп не втік, я можу спокійно встигнути і борщу наваристого зварганити, і плову розсипчастого, і чізкейка ніжнішого за хмарку.
Фокус ось у чому: рано-вранці закинула в чашу м'ясо з овочами, натиснула «Гасіння» — і до обіду можна пити каву, розкладати крупи по банкам чи поливати герань. Увечері чоловік, принюхуючись, прямує на кухню: «І знову ти щось чаклуєш»
А я подаю на стіл соковиті тюфтельки в соусі. Мультиварка ледь чутно пікає, виходить ароматна пара — і в цьому є вся магія затишку. Ніхто не може повірити, що тут немає жодної пригорілої скоринки, а час використовується лише для того, аби прикрасити тарілки.
Справжня господиня — зовсім не та, хто цілі дні біля плити. А та, хто смачно нагодувала всю родину і помила після себе одну крихітну чашу. І я від цього я кайфую. |
|
發表於